Самці Homo sapiens ніколи не вважалися взірцем сексуальної стриманості, зауважує оглядач Time Джеффрі Клугер. "Як тільки у підлітка вмикається лібідо, юнаки входять у затяжний стан емоційного, якщо не фактичного пріапізму, з якого так остаточно й не виходять", - пише він.

В очах природи це чудово: мета будь-якого живого організму - забезпечити продовження роду і розповсюдження своїх генів. Самці пристосовані для цього ідеально: вони можуть щодня, а то й кілька разів на день зачинати дітей. Їхнє емоційне життя пристосоване до такої поведінки.

"Чому ж чоловіки не заводять дітей у таких кількостях? По-перше, намагатися виростити 200 дітей - це практично тяжко. По-друге, у чоловіків просто бракує можливостей для спарювання. Для сексу потрібна згода партнерки, а жінки, що витрачають набагато більше сил і часу на вагітність та догляд за дітьми, можуть дуже розбірливо добирати партнерів", - пише автор. Тому чоловіки вчаться стримувати себе і відкладати задоволення хіті на потім, і ці навички - основа моногамії й подружньої вірності.

А що ж відбувається, коли в чоловіка є необмежені можливості для сексуальних зв'язків? Деякі далі утримуються або після недовгого веселого розгулу стають розсудливими і живуть у моногамних взаєминах. Але є й ті, у кого необмежені можливості означають постійну ненаситність. Найбільше такою поведінкою славляться імператори і деспоти: згідно з генетичним дослідженням, 16 млн нині живих чоловіків - кожен 200-й чоловік на планеті - нащадки Чингіз-Хана, стверджує автор.

Але сучасним можновладцям така поведінка теж властива. Найсвіжіші приклади - Арнольд Шварценеггер і Домінік Стросс-Кан.

У чому ж різниця? Одна з них - вроджений темперамент: Клінтон і Трумен - безумовно, різні люди, хоча посідали один і той же могутній пост. Можливо, причина у важкому дитинстві Клінтона, але не всі лідери з важкою біографією стають ловеласами. "Сексуальний потяг - могутня сила, і деяким просто важче його стримувати, ніж іншим", - пояснює Фред Берлін, засновник клініки сексуальних розладів в Університеті Джонса Хопкінса.

Очевидно, одна з ознак поганого контролю над собою - самозакоханість, вважає автор. Але є й інші риси. "Ми використовуємо новий критерій - "темний бік". Поєднання самозакоханості, макіавелліанської спритності і психопатії", - говорить психолог університету Аделфі Ларрі Джозефс. Очевидно, це випадок, наприклад, імператора Калігули, який славився своєю сексуальною ненаситністю.

Важливо також, в якому віці у людини вперше з'явилися рідкісні привілеї: так, у принців, можливо, немає потреби вчитися стримувати свої примхи, а спортсмени отримують привілеї, як тільки у них виявляються здібності. Ті ж, хто стає знаменитим або впливовим у більш пізньому віці, звикли до необхідності себе стримувати, каже Берлін.

"Тріада темного боку", як і пориви, продиктовані тестостероном, трапляються і у жінок. "Зазвичай тварини, що посідають домінантне становище в зграї, успішніше плодяться: це стосується і самців, і самок", - пояснив Джозефс.

Але у "бета-самців" і "бета-самок" людства є способи взяти реванш. "У всіх стадних тварин лідера терплять тільки доти, доки він дає суспільству більше (в плані стабільності та порядку), ніж забирає від нього у формі матеріальних ресурсів і можливостей для спаровування. Коли шальки терезів схиляються в інший бік, зграя проявляє невдоволення", - оповідає автор. Особини більш низького рангу створюють коаліцію і скидають лідера. На думку Джозефса, цей же феномен пояснює, чому суспільство обурюється сексуальними провинами представників еліти: "В умовах соціальної рівності ніхто не повинен мати монополію на всіх самок або спати з нашими дружинами".

Джона Едвардса і Еліота Спітцера вигнали з політики, Стросс-Кан, цілком можливо, потрапить за ґрати, Калігулу вбили. "Це кажуть вже тисячі років, але повторити - не гріх: хлопці, просто тримайте ширінку застебнутою", - підсумовує автор.

Переклад InoPressa