На кліматичному саміті в Парижі лідери намагалися подолати труднощі у формуванні широкої міжнародної коаліції проти войовничих ісламістів на тлі безперервних розбіжностей Заходу з Росією. "Коли почалася 30-хвилинна розмова Обами з Путіним, відчутно повіяло холодом", - пише The Times. Чи піде НАТО на "автоматичні" заходи, якщо Росія почне воєнні дії проти Туреччини, аналізує ABC.

"Світові лідери, які прагнуть посилити атаку на "Ісламську державу", отримали бажане підкріплення: як видається, Велика Британія готова приєднатися до військово-повітряної кампанії під егідою США в Сирії", - пишуть журналісти The Wall Street Journal.

"На кліматичному саміті в Парижі лідери намагалися подолати труднощі у формуванні широкої міжнародної коаліції, щоб протистояти загрозі войовничих ісламістів, на тлі безперервних розбіжностей між Росією і західними країнами. Французькі й американські чиновники заявили, що воєнні дії Росії трохи змінилися в позитивному напрямку в останні дні; російський президент Володимир Путін висловив більший оптимізм", - йдеться в статті.

"В цілому, по-моєму, є розуміння, куди треба йти", - заявив Путін на прес-конференції в Парижі після зустрічі з президентом Бараком Обамою на полях саміту.

Після спільної вечері президентів Франції та США поінформований французький чиновник заявив, що "наявне свого роду зближення" і що світові лідери можуть провести зустріч, присвячену політичній ситуації в Сирії в довготривалому періоді, до кінця цього року.

"Однак рішення Туреччини збити російський літак минулого тижня ускладнює спроби залучити Москву в міжнародну коаліцію", - зазначає видання. Обама, який раніше публічно підтримав право Туреччини на захист своєї території, закликав Москву й Анкару зробити кроки до деескалації напруженості.

Для висловлювань Обами про збитий російський літак характерна обережність у фразах, зауважує оглядач Foreign Policy Джон Хадсон. Адміністрація США демонстративно утрималася від тверджень, що Анкара виправдано збила російський Су-24.

Вашингтон потребує допомоги Путіна для дипломатичного врегулювання конфлікту в Сирії, тому він тримається обережно і не надто сильно винуватить Росію в інциденті з Су-24. Але Туреччина - одна з ключових регіональних держав і член НАТО. Якби Америка не підтримала версію Анкари, вона ризикувала б відштовхнути важливого союзника, роз'яснює автор.

Деякі спостерігачі критикують адміністрацію Обами за відмову цілком підтримати дії Туреччини і засудити Росію. "Вашингтон може потрапити в ситуацію, коли й Анкара, й Москва одночасно перестануть його поважати, - каже Ендрю Теблер (Washington Institute for Near East Policy). - Є ризик продемонструвати російській стороні, що Обама погодиться в Сирії на умиротворення за всяку ціну".

Інші експерти вважають, що у США немає вибору, окрім як спробувати згладити тертя. "Літаки Росії і США діють в одному і тому ж повітряному просторі. На кін поставлено дуже багато, не можна допускати, щоб американсько-російська співпраця зірвалася через суперечку Ердогана з Путіним за Сирію", - зауважив експерт Ендрю Бауен (Center for the National Interest).

Ще один фактор - недостатній рівень сприяння Туреччини боротьбі з ІДІЛ, пише автор. Анкара не поспішає перекривати ділянку кордону, через який, на думку США, ІДІЛ перекидає іноземних бойовиків. На невдоволення США, Туреччина атакує і бомбить курдські сили в Сирії.

"Підтримавши Туреччину в її битві з Росією лише мінімально, США заодно дають зрозуміти Ердогану, що він не може автоматично розраховувати на США", - сказав в інтерв'ю журналу Джошуа Лендіс (Оклахомський університет).

Оглядач ABC Габріель Альбіак міркує над питанням: якщо Росія почне воєнні дії проти Туреччини, чи це автоматично спричинить відповідні заходи НАТО.

У Статуті НАТО сказано, що "збройний напад" на одну або кілька країн НАТО "у Європі чи Північній Америці" розглядатиметься як спрямований проти всіх членів Альянсу. Але, на думку оглядача, Туреччину ні в геополітичному, ні в культурному плані неможливо вважати "тим, що ми називаємо Європою, тим, що в XVI столітті визначалося як світ, який відгороджувався від оттоманської загрози".

На думку Альбіака, Туреччина за Ердогана - "один з матеріальних і символічних стовпів ісламізму, а заодно - канал експорту нафти заради фінансування ІДІЛ. У Сирії Туреччина бомбила "єдині сили, які боролися з ІДІЛ, - курдів", а знищення російського Су-24 - "ідеальний саботаж антиджихадистського альянсу Олланда з Путіним".

На завершення оглядач висловлює сумніви, що Статут НАТО буде автоматично діяти у випадку "ісламістської Туреччини".

"Відчутно повіяло холодом, коли на паризькій кліматичній конференції розпочалася 30-хвилинна розмова Барака Обами з Володимиром Путіним, - зазначає Чарльз Бремнер у The Times. - Співрозмовники, кожен рух яких видавав взаємну антипатію, ввічливо висловили незгоду з приводу врегулювання сирійського конфлікту та України".

Американський президент сказав російському, що скинення президента Асада - невід'ємна частина сирійського політичного переходу. Путін заперечив, що підтримка Асада - єдиний шлях до розв'язання сирійської проблеми. Обама закликав Росію зосередити авіаудари на "Ісламській державі" замість "поміркованих" повстанців і висловив жаль з приводу збитого Туреччиною бомбардувальника. Він також сказав Путіну, що західні санкції проти Москви може бути знято, якщо підтримувані Росією заколотники в Україні повністю виконають Мінські мирні угоди", - повідомляє автор.

За "високим столом" два лідери опинилися на чималій відстані один від одного. Обама не приховує гніву з приводу путінської кампанії, в якій США зображується неоімперіалістичною державою, а російський лідер заскочений стараннями Вашингтона витіснити Москву зі світових форумів, пише Бремнер.

Зустрічі тет-а-тет між Обамою і Путіним досить рідкісні, пише журналіст Адам Тейлор у зовнішньополітичному блозі The Washington Post.

"Вони досить часто говорять по телефону, але багато попередніх особистих зустрічей були прикметно короткими - а іноді досить незграбними", - пише автор, супроводжуючи короткий огляд цих бесід фотопідбіркою.

У 2009 році Обама, новоспечений президент США, вперше зустрівся з Путіним, який тоді вже став прем'єр-міністром Росії після двох президентських термінів, йдеться в статті. Обох сфотографували за чаєм з печивом у саду в Путіна.

"Я вважаю його жорстким, розумним, хитрим, абсолютно несентиментальним, дуже прагматичним", - сказав Обама після зустрічі.

"Цього разу Путін навіть не дивиться [на Обаму], але їхнє рукостискання, безумовно, виглядає міцним", - пише автор про зустріч лідерів 30 листопада на полях кліматичної конференції в Парижі.

Переклад Inopressa.ru